Рдуг чи тривожність?
Автор: Інна Недозим
Ці стани справді мають спільні риси: складно зосередитись, у голові постійний рух думок, мозок ніби не вимикається. Але причини зовсім різні.
При РДУГ людина не може регулювати увагу, імпульси, рівень активності. У голові десятки думок одночасно, і важко втримати хоча б одну.
Дорослі з РДУГ часто кажуть:
«Я хочу бути зібраним, але не можу. Постійно відволікаюсь».
Це не лінь і не небажання — це особливість роботи мозку.
Дітям із РДУГ важко:
- зосередитися навіть на цікавій справі,
- дочекатися своєї черги,
- довести справу до кінця,
- пам’ятати інструкції,
- залишатися спокійними, коли треба сидіти тихо.
Такі діти здаються “непосидючими” чи “неорганізованими”, але насправді їхній мозок працює інакше.
Тривожний розлад — це інша історія.
Основна проблема тут — постійне хвилювання. Людина живе з думкою: «А що, якщо щось піде не так?». Мозок постійно насторожений, тіло напружене, важко розслабитись чи відпустити контроль.
Діти з тривогою не гіперактивні, а навпаки, часто надто обережні. Вони бояться помилитись, часто перепитують «а все буде добре?», уникають нових ситуацій, довго не можуть заснути, багато хвилюються про “завтра”. З боку така дитина виглядає спокійною і слухняною, але всередині живе постійна напруга.
Ключова різниця:
- при РДУГ дитина не може контролювати себе, навіть якщо хоче;
- при тривозі контролює занадто сильно, бо боїться помилки.
У обох випадках дитина може відставати у навчанні, мати труднощі у спілкуванні й відчуття, що з нею «щось не так».
Що допомагає в обох випадках:
- стабільний режим і передбачуваність;
- тепле, безпечне ставлення;
- короткі, чіткі інструкції;
- похвала за спроби, а не лише за результат;
- підтримка дорослого, який розуміє і приймає.
А ви впізнаєте у своєї дитини риси РДУГ чи, можливо, тривожності?
Що допомагає саме вашій дитині зосередитись і заспокоїтись?
